Лібералами не стають – ними народжуються?

Буквально декілька днів тому я мав розмову з батьком, в ході якої зробив висновок про наші з ним політичні нахили, назвавши себе лібералом, а його – консерватором. І от сьогодні в журналі Science я зустрічаю дослідження, в якому доводиться, що цих два діаметрально-протилежних суспільних світогляди формуються не в процесі виховання та становлення особистості, як це завжди вважалось, а закодовані в наших генах ще до народження.

Ключовим моментом в цій диференціації є рівень страху, який зазвичай ми відчуваємо за однакових умов.

Для проведення експериментів, дослідники відібрали групу людей, половина яких вважає себе закоренілими лібералами – підтримують зовнішню допомогу, імміграцію та пацифізм, а інша – затятими консерваторам – голосують за збільшення бюджетування армії, відновлення смертної кари, патріотизм та війну в Іраку.

Сам експеримент полягав у наступному: піддослідним показували серію картинок, серед яких були розбиті криваві обличчя, хробаки на ранах та жахливі павуки. А спеціальні прилади вимірювали реакцію шкіри та частоту моргання повік.

З’ясувалось, що люди з консервативними поглядами втричі боязкіші, ніж ліберали. Консерватори більше турбуються про зовнішні загрози, що змушує їх підтримувати політику, спрямовану на контроль соціального порядку.

На думку фахівців, дане дослідження підтримує нещодавно виниклу гіпотезу про те, що протягом мільйонів років людство розвинуло два когнітивних стилі – консервативний та ліберальний. Перший запобігає невиправданому ризику в суспільстві, а останній – допомагає йому розвиватись та пізнавати нове. Для виживання виду потрібні обидва.

Як бачимо, наукова боротьба «природи проти виховання» триває. Наразі, цей маленький бій виграла природа. Але все одно, правда має бути десь посередині. Чому тоді «консервативні» гени мого батька хоча б частково не передались мені?