“припускаю, що наука ще не дійшла до потрібного стану розвитку” – Ваша думка зрозуміла. Оптимісти-раціоналісти сподіваються коли-небудь таки розібрати на трибики вічний годинник Всесвіту

- по-перше, не факт, що “здоровий ґлузд” принципово не здатний розвязати ці проблеми (смерть, кохання, страх, віра, натхнення). припускаю, що наука ще не дійшла до потрібного стану розвитку.

- по-друге, через нерозуміння цих процесів(смерть, кохання, страх, віра, натхнення)нам складно логічно доводити правдивість данної статті. памятаєте, перше заперечення того, що ліберали сміливіші? )) логічно, Ви можете довести, що це не так, але вимірювальні прилади (частота дихання, моргання, реакція шкіри, розширення зіниць і тд) говорять про інше. можливо, ідеологія і виглядає сміливою, але притягує до себе людей боязкіших??

“лібералізм – це продукт доби Просвітлення, основним авторитетом якої був розум і здоровий глузд, а не віра” – це абсолютна правда. )(Тільки не Просвітлення, а Просвітництва.) Однак далеко не все в житті пояснюється здоровим глуздом, чи не так? Глибинні основи буття залишаються непоясненними. Смерть, кохання, страх, віра, натхнення – перед усім цим “здоровий глузд” геть безпорадний. На жаль чи на щастя? – оце вже питання відкрите.

Про наших помаранчевих можна говорити нескінченно. Нещодавно я запитала кількох своїх друзів (ніяких не партійців, а звичайних українців), що саме вони відстоювали на Майдані. Мене вразив діапазон розбіжностей у відповідях. Одні мріяли про “острівці свободи”, їх “заводила” думка про непокору солідній, ваговитій, неповороткій владі (рикошет конфлікту “батьків” і “дітей”). Інші стояли… за консервативну національну ідею! І все це – на одному Майдані…

…Консерватизм, початково, – ідеологія помісної шляхти і селянства. Шляхту в нас винищили “діячі пролетарської революції”. Селянство прорідив голодомор. Довершило справу культурне пригноблення українства і селянства (українці вважалися “меншовартісними” в порівнянні з росіянами, селяни – в порівнянні з мешканцями міст). Нинішня Україна – країна гопників, “золотої молоді” та різночинної інтеліґенції. Тому консерватизм у нинішній Україні неможливий. Знову ж таки: на щастя чи на жаль?.. – Я скажу “на жаль”.

Стосовно Молдови – все було б чудово, якби ця руйнівна сила мала лідера. Але ніхто з опозиції не бере на себе відповідальність.

Стосовно фундаменталізму/консерватизму/нацизму – так, вони теж вимагають змін, але потребу в них вони пояснюють необхідністю відновити старий священний світопорядок, відштовхуючись від слів Магомета, Христа, Заратустри. Вони, як собаки прип’яті на уявному ланцюгу до минулого, традиційного, релігійного. В той час, як лібералізм – це продукт доби Просвітлення, основним авторитетом якої був розум і здоровий глузд, а не віра.

“на практиці, консерватори – це люди, які хочуть зберегти статус кво, а ліберали – вимагають змін”
- ісламський фундаменталізм – консервативний чи ні?.. Як на мене – ультраконсервативний. Будь-який ультранаціоналізм – так само. “Майн Кампф” читати доводилося? Нацизм виріс зі здорового консерватизму. А нацисти якраз ВИМАГАЛИ змін у світі… ще і яких! (

“Ліберал такого “чогось” назвати не може” – на мій погляд, для ліберала “чимось” таким є свобода. про що Ви самі сказали далі.

на практиці, консерватори – це люди, які хочуть зберегти статус кво, а ліберали – вимагають змін. здається очевидним, що небажання змін спричинене СТРАХОМ перед новим та невідомим.