Сага про українського блогера
Впевнений, хтось вже мусив висвітлити це питання в нашій блогосфері – маю на увазі фундаментальну різницю між україномовними користувачами Інтернету та російськомовними. Ця різниця, якщо висловити її в декількох словах, полягає в вищому інтелектуальному та моральному рівнях україномовної аудиторії: чи то блогерів, чи то звичайних відвідувачів.
Провівши деякий час на україномовних блогах, я із задоволенням помітив наскільки коректними, граматично правильними та серйозними є рівень коментарів. Можливо, власники блогів просто видаляють інші коментарі, залишаючи лише найкращі. Не знаю. Але з власного досвіду можу сказати, що на Двокрапці не було ще жодного коментаря, який би мені довелось видалити чи подумати погане про його автора.
Мене бісить вся ця «падонківська» термінологія, яку так полюбив останнім часом майже весь київський «офісний планктон». Всі ці «первонахи», «+1» та «зачьоти». Люди думають, що вони круті, але не розуміють, що це було «актуально» ще років 5 назад, а зараз – це як носіння барсєтки чи «Владімірскій централ» на вхідних дзвінках.
Тому на такому загальному тлі, мені дуже приємно відвідувати наші блоги, читати розумні коментарі і відчувати близькість із їхніми авторами.
Цікаво, ви погодитесь з моїми думками?
Схожі статті:
29 жовтня, 2008 | Теги: блог, блогер, блогосфера, україномовний | Категорія: Різне
| 
Роздрукувати статтю
| 
Надіслати статтю
| Підписатися до коментарів | Залишити коментар | Трекбек
11 листопада, 2008 о 19:57
Піі…пііі….пііі…піііі….пііі
11 листопада, 2008 о 01:20
[...] Ось, анприклад, про що розказує автор в записі Сага про українського блогера: Провівши деякий час на україномовних блогах, я із [...]
10 листопада, 2008 о 06:27
[...] Насамкінець хотілось би презентувати ще один новий блог українською мовою. називається він "Двокрапка. Популярно про непопулярне". Чіткої тематики у блогу нема, однак прослідковується зв’язок з наукою – опубліковані записи в основному носять науково-популярний характер. Втім, є кілька записів і про українських блогерів. Ось, анприклад, про що розказує автор в записі Сага про українського блогера: [...]
3 листопада, 2008 о 14:26
2wild_flower:
???…риторичні питання??? я нікого не звинувачую у “своїх бідах”. не хочу щоб ми закривали очі на дії того, хто йде по трупах. якщо матушка так за нас тримається то чому я особисто не можу відповідати їй взаємністю?
3 листопада, 2008 о 12:46
to petit_a: так хто винний – ідеологія чи все ж таки національність? росія чи утопічна та приречена на загибель модель комунізму? скільки можна звинувачувати когось у своїх бідах? скільки можна страждати та хворіти на комплекс пригніченої та знедоленої країни? чи не час рухатись вперед? декілька днів назад почула, як одна дівчина сказала, мовляв, що були ж колись патріоти. що зараз нам заважає бути такими? працювати на благо своєї країни, а не кидати її за першої ліпшої можливості у пошуках кращого життя за кордоном; радіти через те, що ми українці, а не переймати чиюсь не кращу західну культуру… можна наводити безліч прикладів…
1 листопада, 2008 о 21:45
Росія була і залишається хижаком. видужання від раку ще не дає нам шанс на виживання – поки ми залишаємось маріонеткою в руках путіна. і важлива не кров, що тече в твоїх жилах(хрущов), а яка про-ідеологія керує твоїми мізками.
1 листопада, 2008 о 18:02
та всі вони одним миром мазані. я наших політиків ще більше не люблю, ніж російських чи будь-яких інших. не хочеться барбатися в цьому бруді.
31 жовтня, 2008 о 17:53
Голод… Голокост… А хіба тільки росіяни були тоді при владі? Йосип Джугашвілі:), Лаврентій Берія:), Микита Хрущов:)