Сага про українського блогера
Впевнений, хтось вже мусив висвітлити це питання в нашій блогосфері – маю на увазі фундаментальну різницю між україномовними користувачами Інтернету та російськомовними. Ця різниця, якщо висловити її в декількох словах, полягає в вищому інтелектуальному та моральному рівнях україномовної аудиторії: чи то блогерів, чи то звичайних відвідувачів.
Провівши деякий час на україномовних блогах, я із задоволенням помітив наскільки коректними, граматично правильними та серйозними є рівень коментарів. Можливо, власники блогів просто видаляють інші коментарі, залишаючи лише найкращі. Не знаю. Але з власного досвіду можу сказати, що на Двокрапці не було ще жодного коментаря, який би мені довелось видалити чи подумати погане про його автора.
Мене бісить вся ця «падонківська» термінологія, яку так полюбив останнім часом майже весь київський «офісний планктон». Всі ці «первонахи», «+1» та «зачьоти». Люди думають, що вони круті, але не розуміють, що це було «актуально» ще років 5 назад, а зараз – це як носіння барсєтки чи «Владімірскій централ» на вхідних дзвінках.
Тому на такому загальному тлі, мені дуже приємно відвідувати наші блоги, читати розумні коментарі і відчувати близькість із їхніми авторами.
Цікаво, ви погодитесь з моїми думками?
Схожі статті:
29 жовтня, 2008 | Теги: блог, блогер, блогосфера, україномовний | Категорія: Різне
| 
Роздрукувати статтю
| 
Надіслати статтю
| Підписатися до коментарів | Залишити коментар | Трекбек
11 листопада, 2008 о 19:57
Піі…пііі….пііі…піііі….пііі
11 листопада, 2008 о 01:20
[...] Ось, анприклад, про що розказує автор в записі Сага про українського блогера: Провівши деякий час на україномовних блогах, я із [...]
10 листопада, 2008 о 06:27
[...] Насамкінець хотілось би презентувати ще один новий блог українською мовою. називається він "Двокрапка. Популярно про непопулярне". Чіткої тематики у блогу нема, однак прослідковується зв’язок з наукою – опубліковані записи в основному носять науково-популярний характер. Втім, є кілька записів і про українських блогерів. Ось, анприклад, про що розказує автор в записі Сага про українського блогера: [...]
3 листопада, 2008 о 14:26
2wild_flower:
???…риторичні питання??? я нікого не звинувачую у “своїх бідах”. не хочу щоб ми закривали очі на дії того, хто йде по трупах. якщо матушка так за нас тримається то чому я особисто не можу відповідати їй взаємністю?
3 листопада, 2008 о 12:46
to petit_a: так хто винний – ідеологія чи все ж таки національність? росія чи утопічна та приречена на загибель модель комунізму? скільки можна звинувачувати когось у своїх бідах? скільки можна страждати та хворіти на комплекс пригніченої та знедоленої країни? чи не час рухатись вперед? декілька днів назад почула, як одна дівчина сказала, мовляв, що були ж колись патріоти. що зараз нам заважає бути такими? працювати на благо своєї країни, а не кидати її за першої ліпшої можливості у пошуках кращого життя за кордоном; радіти через те, що ми українці, а не переймати чиюсь не кращу західну культуру… можна наводити безліч прикладів…
1 листопада, 2008 о 21:45
Росія була і залишається хижаком. видужання від раку ще не дає нам шанс на виживання – поки ми залишаємось маріонеткою в руках путіна. і важлива не кров, що тече в твоїх жилах(хрущов), а яка про-ідеологія керує твоїми мізками.
1 листопада, 2008 о 18:02
та всі вони одним миром мазані. я наших політиків ще більше не люблю, ніж російських чи будь-яких інших. не хочеться барбатися в цьому бруді.
31 жовтня, 2008 о 17:53
Голод… Голокост… А хіба тільки росіяни були тоді при владі? Йосип Джугашвілі:), Лаврентій Берія:), Микита Хрущов:)
31 жовтня, 2008 о 17:32
цікаві приклади з Грузією та НАТО – ще не зустрічав людину з такою українською та такими поглядами. лише Росії наша допомога Грузії та вступ до НАТО не подабаються з інших – не стільки фінансових, як військово-геополітичних причин. як на мене, я б продовжував витрачати гроші на допомогу Грузії та вступу до НАТО. Бо хто знає, може Грузії колись, не дай Боже, доведеться допомагати нам, але цього не станеться, якщо ми по-швидше вступимо до НАТО.
P.S. мене уряд Росії теж би не турбував, якби: 1) не заважав нашій євроінтеграції; 2) не шантажував нас газом; 3) не розповідав “Украина — это даже не государство”; 4) не розпалював міжетнічну ворожнечу в Криму; 5) не роздавав з під поли російські паспорти українсьим громадянам (із зрозуміло якою метою); 6) не вважав найбільшою трагедією 20-го століття розпад СРСР (режим, що заморив голодом мільйони українців); список можна продовжувати.
а щодо питань СНІДу, раку і так далі – то це дуже важливі питання. особливо СНІД, бо рак, на разі, не лікується, а зменшення населення спостерігається в усіх розвинених європейських країнах.
вважаю, що гуманітарні питання та питання здоровя вирішуються по мірі підвищення рівня життя людей в країні. а це, в свою чергу, залежить від економічної та політичної інтеграції до цивілізованого світу(вільний, прозорий ринок) та декорупцизації уряду, в першу чергу. але, це точно не по дорозі з Росією. теперішньою, в крайньому разі.
вибач, що навантажую, але ти розумна дівчина і не образишся ))
31 жовтня, 2008 о 13:37
Ні схвалювати зло не буду ні в якому разі – ти правий. Але в даний момент мій особистий погдяд націлений на теперішнє становище моєї держави і тут вважаю слушним зауважити, що зараз ми за часів нашої … демократії майже кожен рік втрачаємо мільйон населення. Хіба це не голокост??!! Давайте будемо витрачати кошти для вступу до НАТО, допомоги Грузії і т.д. і т.п., а наші люди кожного року будуть помирати все більшими темпами від ракових хвороб, СНІДу, в шахтах…. Акценти зміщені… Особисто мене Росія турбує набагато менше.
31 жовтня, 2008 о 12:32
Квіточко, те, що сильніший природно пригноблює і поїдає слабшого, цілком вірно, але це ще не означає, що ми повинні схвалювати таких соціальний дарвінізм. Наведу “банальний” приклад: те. що нацисти були сильнішими, ще не означає, що ми повинні визнати голокост як таке собі “право сильного”. Сподіваюсь ти переглянеш свої погляди і не будеш плекати наївні мілітаристські мрії про ядерну зброю.
31 жовтня, 2008 о 11:34
А щодо політики, то і тут я погодитись не можу. Адже політика Росії, так само, як і США, і Північної Кореї, і Китаю, і Ірану – це політика країн, які мають на своєму балансі величезний військовий арсенал та ядерне озброєння. І дарма чекати милості від таких монстрів. І так склалося історично, що сильніші країни завжди були володарями та завойовниками слабкіших держав. І те саме пережила на собі й Україна. І не знаю, чи варто тут згадувати панування Князівства Литовського, Австро-Угорщини, Польщі, тієї самої Росії… І не можу вибачити Кучмі те, що позбавив нас ядерної зброї та довів до занепаду армію… Отже є про що поміркувати. І думаю, що наша зовнішня стратегія за інших умов була б теж побудована на геть інший лад…
30 жовтня, 2008 о 20:23
wild_flower: можливо я дійсно перебільшою, тому і хотів запитати вашу думку.
стосовно свого націоналізму буду чесним – мені подобаються росіяни і я їх поважаю, в крайньому разі ті, кого я зустрічав. але мені не подобається політика росії. я нічого не маю проти російської мови чи культури. але в росії. в україні, чесно кажучи, хотілось би, щоб українці побільше цінували своє, а не переймали все в інших. це я про тих українців, що приїхавши до києва одразу переходять на “російську”.
стосовно моїх спостережень щодо україномовних коментарів та блогерів – сперечатись не буду. можливо, ти більше бачила та читала їх. це були лише припущення. але я чесно ще жодного разу не зустрічав україномовної падонківської лексики (ну хіба, що від iov сьогодні). але це в нього сарказм видно проклюнувся
30 жовтня, 2008 о 18:30
та це в аффрата наївний націоналізм проклюнувся. він не навмисне:)
30 жовтня, 2008 о 15:28
Не можу тут з тобою погодитись, бо сама народилася у російськомовній сім’ї. До того ж за походженням – росіянка. Але ж я – громадянка України та звикла поважати культуру, мову та традиції свого народу (маю на увазі українців). А моя особиста повага до мови базується на її знанні та вживанні. І ніколи не спостерігала “вищий та моральний рівень україномовної аудиторії” у Інтернет-просторі чи будь-де інде. І взагалі не поєдную поняття інтелігентності та моральності із приналежністю до певної мовної групи:).
30 жовтня, 2008 о 14:41
аффтар жжот!!! +1