Сьогодні люди – дуже балакучі, хоча розмовна мова є відносно недавнім надбанням. Що було спочатку?
Нове наукове дослідження підтримує теорію, що словам передували фізичні жести.
Аналізуючи комунікацію шимпанзе і бонобо, науковці з Yerkes National Primate Research Center відмітили, що шимпанзе використовують жести з неочікуванною спритністю: самець шимпанзе просить їжу у іншого шимпанзе, простягаючи руку з відкритою долонею.
«Проте, той самий жест, адресований самці шимпанзе, свідчить про бажання сексу; а також, є знаком примирення між двома самцями після бійки.» – Говорить приматолог Франс де Вал, член наукової групи.
Раніше вчені відзначили, що мавпи, які нездатні вивчити вербальну мову, адаптуються до сприйняття невербальної. Вони також помітили, що мавпи схильні жестикулювати правими руками, які, в свою чергу, контролюються лівою півкулею мозку – півкулею, що відповідає за мовні навички у людей.
Нові відкриття демонструють, що мавп’ячі жести – це не інструмент вираження раптових емоцій. У шимпанзе і бонобо міміка і голос – неконтрольовані: якщо вони роздратовані, наприклад, то це відразу відображається на обличчі та голосі.
Мова ж, навпаки, є абстрактною формою виявлення. Наші предки використовували жести для глибшого і детальнішого спілкування, – таким чином, розвиваючи частини мозку, які, згодом, дозволили нам писати вірші, сповідувати релігію і любов, і питати: «Чи ти чуєш мене зараз?».
Так про що ж свідчить дане дослідження? Без машини часу, нам навряд чи вдасться перевірити, чи наші предки дійсно спочатку жестикулювали, а вже потім – говорили. Але приємно думати, що деякі з наших невербальних знаків і жестів мають доісторичні коріння.