Не пробуйте повторити це вдома. Протягом тижня, декілька разів на день, робіть комусь боляче. Спричинений біль контролюйте морфіном, на останній день експерименту замініть морфін звичайним соляним розчином. І щоб б Ви думали? Соляний розчин зніме біль.
Це приклад дії так званого ефекту плацебо – коли «ніщо» стає «чимось». Хоча, назвати це «нічим» не зовсім правильно. Коли Фабріціо Бенедетті, з університету Туріна в Італії, проводив вищеописаний експеримент, він зробив ще один додатковий крок – додав до соляного розчину налоксон, препарат, що блокує дію морфіну. Шокуючий результат? Соляний розчин перестає діяти в якості знеболювального.
То що ж все-таки відбувається? Лікарі знають про ефект плацебо вже не одне десятиліття, а результати з додаванням налоксону вказують на те, що ефект плацебо має біохімічну природу. Проте, на цьому наші знання закінчуються.
Бенедетті також довів, що соляний розчин спрацьовує в якості плацебо, зменшуючи тремтіння та зведення м’язів у людей із хворобою Паркінсона. Його команда виміряла активність нейронів в мозку пацієнтів під час введення соляного розчину. Вони побачили, що дія соляного розчину змушує окремі нейрони в субталамічному ядрі (частині мозку, в якій зазвичай колупаються хірурги, намагаючись полегшити симптоми хвороби Паркінсона) «вистрілювати» рідше та без одностайних вибухів активності – ще однієї ознаки, притаманної цій хворобі. Нейрона активність зменшувалась паралельно з покращенням симптомів: соляний розчин 100-відсотково дає ефект.
Нам ще багато потрібно зрозуміти про дію ефекту плацебо, каже Бенедетті, але в одному ми переконались напевне: розум може змінювати біохімію тіла. «Зв’язок між очікуванням та терапевтичним результатом – чудова модель розуміння взаємодії тіла з розумом», – каже він. Перед дослідниками, наразі, стоїть задача зрозуміти, в яких випадках та де працює плацебо. Можливо існують хвороби, на які ефект не діє. Також можливе існування загального механізму в різних хворобах. Але ми, поки що, цього не знаємо.
Якось зовсім ненароком я випробувала ефект плацебо на собі. Одного разу мене страшенно боліла голова і порпаючись у сумці з метою знайти таблетку від болю, я випадково випила таблетку від кашлю. Через 20 хвилин болю як і не було. Лише наступного дня, знову копирсаючись у своїй сумці, я зрозуміла, що відбулося.
гарний приклад. і не потрібно довготривалих та болючих експерементів описаних вище.
Можливості людського мозку величезні, якщо не безмежні…
Наша підсвідомість може контролювати біль і втому заставляючи організм у критичній ситуації виконувату дію, яка забезпечить його виживання. Щось схоже спостерігається, коли скалічений альпініст, після падіння зі скелі, з поламаними ногами і руками самостійно добирається до людей, де на нього чекає допомога. Цікаво, що при таких травмах, у екстремальній ситуації, людина фактично не відчуває болю, а кровотечі практично відсутні. Коли діставшись людей – настає “розслаблення” мозку, розпочинаються болі і кровотечі… Вважається, що мозок, за такої ситуації, виділяє дуже багато ендорфінів, які діють, на кшталт, наркотиків, а вони уже вибірково діють на збудження і гальмування різних нервових центрів мозку.
Тут іще є явище гіпнозу, яке також має стосунок до цієї історії…
Не нам судити – повинно воно бути чи ні.
Раз так – є значить так і було задумано.
Проблема тільки в тому, що ми не можем це зрозуміти.
Можна і без піґулок. Але тоді вже виходить самонавіювання, яке теж працює (також перевірено на головному болі).
Цікаво, а в тому італійському експерименті піддослідні знали, що додають налоксон? А про соляний розчин?