Улюблені в дитинстві чорно-білі фільми ще досі даються взнаки: щоночі у наших снах. Виявляється діти, які дивились чорно-біле телебачення та кіно – більше схильні до чорно-білих снів впродовж всього життя.
Вчені майже століття сперечаються щодо кольоровості снів. Дослідження, проведені в період з 1915-го по 1950-ті роки, стверджували, що більшість снів є чорно-білими. Ситуація кардинально змінилась в 60-і, коли дослідники заявили, що насправді 83% наших снів є кольоровими.
Оскільки цей період також став перехідним від чорно-білого телебачення та кіно до кольорового, вчені почали пояснювати збільшення кольорової частки снів саме цими змінами. Проте, значні розбіжності між результатами досліджень стримували вчених від будь-яких остаточних висновків.
Крім того, відрізнялась методика збору інформації: в одних дослідженнях піддослідних просили заповнювати анкети щойно прокинувшись, а в інших посеред дня. Тому, піддослідні могли просто забути кольорові елементи сну, і вирішити, що сон був чорно-білим.
Аби нарешті покласти край цій дилемі, Єва Мурзин, з університету Данді в Великобританії, застосувала обидва метода в одному дослідженні.
Спочатку вона попросила 60 піддослідних – половина яких була віком до 25-и років, а інша половина від 55-ти – заповнити анкету на тему кольоровості їхніх снів та дитячого досвіду телебачення. Після цього, кожного ранку група занотовувала різні аспекти своїх сновидінь.
Мурзин побачила, що немає ніякої різниці між результатами, зробленими на основі анкет та щоденників снів.
Після цього, вона проаналізувала власні дані, аби визначити чи перегляд чорно-білого ТБ в дитинстві і досі впливає на сни піддослідних, 40 років потому.
Лише 4.4% снів були чорно-білими серед представників групи віком до 25-ти років. Та частина представників віком за 55, яка в дитинстві мала доступ до кольорового телебачення показала також низький рівень чорно-білості снів близько 7.3%.
Але піддослідні, віком за 55 років, які не мали доступу до кольорових медіа в дитинстві в 25% випадків бачили чорно-білі сни.
«Можливо існує важливий період в нашому дитинстві, коли перегляд фільмів має великий вплив на формування наших снів», – каже вона.
Навіть, якщо вони дивились телевізор лише протягом декількох годин на добу, рівень їхньої уваги та співпереживання під час перегляду міг бути значно сильнішим, залишаючи глибокий слід у психіці.
Проте, Мурзин ще не впевнена, чи сни насправді є чорно-білими, чи можливо наш дитячий досвід змінює метод реконструкції сну, одразу після того як ми прокидаємось.
Джерело: Consciousness and Cognition