«Крижаний погляд», «охололі стосунки», «крижане серце» – одні з багатьох метафор, що ми вживаємо, коли почуваємось проігнорованими, покинутими та непотрібними. З’ясувалось, що таке формулювання зовсім не випадкове. Чен-бо Згонг та Жофрей Леонарделлі з Торонтського університету провели два експерименти, які доводять, що нам дійсно стає холодніше, коли нас не приймають.
В першому експерименті половину добровольців попросили пригадати ситуації, в яких вони почувались проігнорованими, а іншу половину – ситуації, коли вони відчували сильну соціальну єдність. Одразу після опитування, учасників попросили оцінити температуру повітря в приміщення лабораторії.
В другому експерименті учасники грали в «віртуальний волейбол» по Інтернету. Одній половині групи паси давались постійно, а іншій половині – лише раз. Одразу після гри, учасники взяли участь у маркетинговому опитуванні на предмет їхніх гастрономічних вподобань, перелік яких включав холодну пляшку коли, яблуко, печиво, гарячий суп та гарячу каву.
Результати обох експериментів вказують, що соціальна ізоляція дійсно змушує нас почуватись холодніше.
В першому експерименті, учасники, що пригадували моменти ізоляції вказали температуру нижче на 3 градуси. В другому експерименті, волейболісти, яких не брали в гру, надали перевагу гарячій їжі та напоям.
«Ми ніколи не очікували побачити зв’язок між змістом повсякденних фраз та фізичною реальністю», каже Згонг. Тепер потрібно перевірити, як впливає реальний холод на наше соціальне сприйняття та поведінку. Згонг припускає можливість існування в мозку зв’язку між тією його частиною, що контролює температуру та соціальну взаємодію. Але для цього потрібно проводити спеціальні сканування мозку.