Сучасні олімпійці п’ють стероїди та використовують останні досягнення науки для тренувань, але на татамі чи в гімнастичній залі вони б пасли задніх, змагаючись із нашими предками.
А все тому, що ми, Homo sapiens, пішли іншою еволюційною стежкою: в бік від сили – до витривалості.
Людиноподібні пращури були надзвичайно сильними. Набагато сильнішими та швидшими за нас, але менш витривалими.
Неандертальці, які жили протягом певного періоду одночасно з Homo sapiens ще 20 тисяч років тому, також були значно сильнішими за сучасних людей. Проте, вони не сильно відрізнялись від Homo sapiens, оскільки найголовніша еволюційна зміна відбулась ще за 2 мільйони років до того. Тоді, коли наші пращури навчились бігати.
Саме тому, на гіпотетичних змаганнях між сучасними людьми та первісними, сучасні люди були б фаворитами в таких змаганнях як триатлон чи футбол, а там, де потрібна сила – тріумфували б наші предки.
Цікаво, а Вірастюк сильніший за макаку?
Лише 2 мільйони років тому, найдавніші людиноподібні істоти Australopithecus afarensis злізли з дерев. Їхні тіла ще зберігали мавпоподібні риси, ідеальні для боротьби та перескакування з гілки на гілку: довгі руки та потужну верхню частину тіла.
Великий самець шимпанзе важить близько 50 кілограмів, але він з легкістю може відірвати вам руку. Годі й думати, щоб хтось з нас міг перемогти шимпанзе в двобої з армреслінгу.
Про переваги наших предків в гімнастиці, думаю, можна і не згадувати.
Але коли діло доходило до бігу, то тоді Australopithecus почувався менш впевнено. Він лише нещодавно навчився ходити на своїх двох і тіло було більше пристосоване до лазіння по деревах ніж до бігу.
Біжи, Форест, біжи…
Здатність пробігати кілометри змінила людське тіло та історію. Homo erectus став першим видом, який почав серйозно полювати. Перші мисливці використовували лише загострені дерев’яні палиці та дубинки – свідчення того, що вдача на полюванні залежала від різниці між людською здібністю до марафону та тваринною здатністю до спринту.
Найпопулярніші на сьогоднішній день види спорту демонструють неймовірну людську здібність до бігу. Це дуже рідкісна риса в тваринному світі. Лише одиниці пристосовані до витривалості.
Лев, на приклад, розвиває швидкість вдвічі більшу за чемпіона світу з бігу, щоб впіймати свою здобич, але на короткій дистанції. Первісні ж люди використовували іншу тактику – вони просто заморювали здобич бігом, поєднуючи пружну ходу з величезною кількістю потових залоз, що запобігали перегріванню. Як кажуть «вода камінь точить», або «набридливий як муха».