Дослідження вчених із університету Північної Кароліни показало, що біологічні молекули та тканини можуть зберігатися в кістках динозаврів протягом мільйонів років. Цього разу незвичні структури виявили в закам’янілих рештках динозавра Brachylophosaurus canadensis.
Почалося все з того, що команда палеонтологів під керівництвом доктора Мері Швайцер вперше виявила м’які тканини та вичленувала колаген в кістках тиранозавра.
Невдовзі, на вчених звалилась маса критики та недовіри, а одна група вчених навіть спробувала довести, що знайдена речовина ніякий не колаген, а залишки бактерій. Надто фантастичною видається можливість виявити кістки, в яких би збереглися м’які тканини після десятків мільйонів років скам’яніння. Навіть враховуючи той факт, що білки здатні “прожити” набагато довше за ДНК.
Аби подолати цей стереотип, Швайцер із колегами вирішила пошукати зразки білків у залишках інших динозаврів. У випадку позитивного результату можна довести, що консервація біологічних молекул не таке вже й унікальне явище.
В якості потенційних кандидатів учені розглядали кістки, поховані під товстим шаром пісковику. Також необхідно було знайти скам’янілості, що не попадали під зовнішній вплив до того, як потрапити до лабораторії.
Незабаром палеонтологи виявили поблизу річки Джудіт стегнову кістку гадрозавра віком 80 мільйонів років. Нагадаємо, що попередній зразок кістки належав тиранозавру, який жив близько 70 мільйонів років тому.
“Ми знаємо, щойно зразок вилучається зі свого середовища, вся органіка в ньому швидко руйнується. Тому ми постаралися якомога швидше перемістити знахідку до лабораторії та почати дослідження”, – розповідає Мері в прес-релізі університету.
Електронна мікроскопія виявила в кістках гадрозавра присутність волокнистих матриць – прозорих гнучких судин та мікроструктури, як і в Tyrannosaurus rex. Подальший мас-спектрометричний аналіз виявив присутність восьми пептидів колагену.
Порівняння білкових фрагментів гадрозавра з базою даних білків сучасних тварин показало також, що Brachylophosaurus canadensis ближчий до птахів, ніж до крокодилів.
Всі ці дані були підтверджені незалежними дослідженнями, проведеними в інших установах.
Швайцер підкреслює, що нове відкриття не є повторенням минулого. “Ми використали поліпшену методику дослідження та якісніші інструменти, – каже вона. – Я сподіваюсь, у майбутньому ми зможемо знайти білки більш специфічні для окремих видів. Це допоможе прояснити еволюцію вимерлих тварин”.