Чому розумні люди стають поганими підприємцями

Одна з найпарадоксальніших рис, що може нашкодити підприємцям, – це розум. Так, чим людина успішніша та талановитіша, тим важче займатися бізнесом.

В той час як, здавалось би, розум, мотивація й талант логічно роблять людину найкращим кандидатом у підприємці, на жаль, часто це не так.

«Я тямлю краще за будь-кого»

Проблема розумників починається ще в школі, коли вперше доводиться готувати моторошні «групові проекти». Якщо знати правило 80/20 (80% роботи виконується 20% людей), що, на вашу думку, відбуватиметься на кожному груповому проекті? Найрозумніші та найталановитіші в кожній групі вирішують, що вони робитимуть левову частку роботи. Їм не хочеться ризикувати своєю оцінкою в класі, розподіляючи роботу порівну та сподіваючись, ніби якийсь однокласник (що в середньому два дні на тиждень відсутній на уроках, а решту днів на заняттях взагалі спить) зробить свою частину добре, якщо взагалі не забуде зробити. В школі немає смислу намагатися примусити такого учня пришвидшити роботу. Про це можна забути – розумні люди просто беруть все на себе та самі виконують весь проект.

І так починається робочий цикл розумних людей. Найрозумніші майже все роблять краще за інших: пишуть, планують та мислять. Вони переважають в усьому, поки справа не доходить до керування бізнесом. Ось тоді виявляється, що вони не є кращими, натомість їх можна легко обвести навколо пальця.

Кожен день має лише 24 години, а кожній людині потрібно спати, їсти, приймати душ та робити певні інші речі. Отже, кожного дня така розумна людина намагається робити все самостійно, не витримуючи, коли хтось інший робить це погано. Згодом «розумник» зовсім перетворюється на «людину-оркестр» та в результаті не має змоги розвиватись.

Чому з ледарів виходять кращі підприємці

Цікавим є той факт, що в реальності деякі ледарі більше підходять на роль підприємців, ніж «розумники». Чому? Вони вчасно зрозуміли, що можна оточити себе розумними людьми, які б робили за них роботу. «Ледарі» знають, як делегувати справи, а іноді – як маніпулювати іншими людьми для виконання небажаної роботи.

Розум – в автоматизації

В ідеалі розумні люди повинні були б мати здатність передавати свої здібності іншим. Але, оскільки «розумники» так звикли все робити самостійно, вони так і не набувають навичок забезпечення успішності бізнесу, в тому числі автоматизації та делегування якомога більшої кількості завдань. Розумній людині необхідно використовувати власні здібності, аби звести їх суть до простого формату, який би будь-хто міг відтворити.

Занадто розумні для власного блага

Розумні та талановиті люди також часто мають нюх на незвичайне, складне або інше. Їм не подобається слідувати принципу KISS (Keep It Simple, Stupid – «Будь простіше»), необхідного для успіху бізнесу.

Якщо уявити собі конвеєр на чудовому заводі або світову присутність McDonald’s, обидва приклади здаються складними, але насправді це набір надзвичайно простих функцій. Кожна задача розділена на прості для виконання етапи. Працівник конвеєра багаторазово виконує декілька чітко окреслених задач, так само як і кухар, касир та приймач замовлень McDrive у McDonald. Участь цих працівників у розробці мінімальна, оскільки для них все стандартизовано.

Переважна більшість персоналу найбільших та найуспішніших компаній світу набрана далеко не з найрозумніших. Насправді там працюють переважно звичайні, середні (а часом і посередні) люди. В цих успішних компаніях є лише декілька людей, достатньо розумних для стандартизації, автоматизації та делегування більшої частини задач у вигляді, який їхні посередні працівники не можуть не виконати.

Отже, розум та талант не допоможуть, якщо не використовувати їх для спрощення робочих задач, що й забезпечить успіх бізнесу. Це непросто, оскільки суперечить всьому, що люди звикли робити та як їх вчили мислити. Однак, бізнес має ставати успішним, і саме тому одні лише розумні й талановиті не можуть передбачити успіху підприємства.

Забагато втрачати

Ще одна проблема для початку власної справи «розумниками» – їм часто найбільше є що втрачати. Чим людина розумніша – окрім випадків недосяжності жодних соціальних благ – тим більше перед нею варіантів. Така людина здатна заробити великі гроші в різноманітних галузях, маючи при цьому ще й можливості кар’єрного зростання та ще більшого заробітку.

Це означає, що, починаючи власну справу, людина ризикує набагато більше, ніж хтось, хто заробляє менше та має менше варіантів розвитку кар’єри. Часто це іменують дилемою «золотих наручників». Оскільки доводиться ризикувати більшим, щоб справа була справді вартою, необхідна така можливість ведення бізнесу, яка б забезпечила ще більшу віддачу.

Якщо людина заробляє $ 250 000 на рік (або має можливість для цього), для отримання такого ж прибутку компанія повинна бути вп’ятеро успішнішою, ніж бізнес, власник якого заробляє $ 50 000 на рік.

Отже, не варто дивуватися, коли, ризикуючи більшим, маючи широкий спектр інших можливостей та схильність до вишуканих, складних справ, «найуспішніший» випускник школи опиняється серед найманих працівників корпорації, в той час як один з «середнячків» засновує власний успішний бізнес.

Керол Рот
Джерело світлини: Flickr