Загублені в космосі

Люди літають в космос протягом останніх 50-ти років, залишаючи після себе багато різноманітного сміття. І хай то будуть дрібнички такі, як болти, або ж цілі космічні станції – людина вперто продовжує облаштовувати космічний простір.

Більшість із таких дрібничок невинно згорає в атмосфері, падаючи на Землю під дією сили тяжіння, а от солідніші екземпляри – становлять реальну можливість зіткнення з астронавтами та космічними станціями. Ось деякі з них:

1. Шпатель

Працюючи біля станції у відкритому космосі, астронавт Піерс Селлерс випадково загубив свій шпатель. Це трапилось в 2006-му році під час місії на Міжнародну Космічну Станцію, куди Селлерс прилетів, щоб протестувати нову технологію захисних матеріалів після катастрофи Колумбії в 2003-му. «Це був мій улюблений шпатель, – згадує астронавт, – тільки не кажіть про це моїм іншим шпателям.»

2. Сумка з інструментами

Астронавт Хайді Стефанишин-Пайпер загубила сумку з інструментом у листопаді 2008 року, намагаючись полагодити сонячну панель на космічній станції. Пізніше астрономи-аматори не раз бачили 15-ти кілограмову сумку вартістю 100, 000 доларів на навколоземній орбіті.

3. Рукавичка

А розпочав традицію губити речі в космосі – перший американський астронавт, що вийшов у відкритий космос Ед Вайт, який ще у 1965 році загубив свою рукавичку під час польоту на Gemini 4. Рукавичка блукала по орбіті цілий місяць, поки не згоріла в атмосфері.

4. Цистерна з аміаком

В цьому випадку – ніякої випадковості. В липні 2007 року, NASA наказала астронавтам позбутися цистерни з аміаком вагою 700 кілограмів. Вона була частиною охолоджувальної системи космічної станції. Однак коли станцію обновили, вона стала зайвою і заважкою, щоб повернути її на землю. Недовго думаючи, цистерну жбурнули в космічні простори. Рік по тому, вона згоріла в атмосфері над Тихим океаном.

5. Прах Родденберрі

Частину праху славнозвісного автора Зоряного Шляху – Джина Родденберрі – було доставлено в космос шатлом Колумбія в 1992 році. Капсула, розміром із тюбик губної помади, розчинилась в атмосфері, облетівши земну орбіту. Решту його праху, а також його дружини Мажель, яка померла в грудні 2008-го, планують запустити в космос в 2010-му році разом із оцифрованими листами фанів.

6. Сеча

Роками, астронавти, буквально, справляли потреби на наші з вами голови. Потрапляючи у холодний вакуум космосу – сеча перетворюється на крихітні кристали. Очевидці стверджують, що це найдивовижніше видовище на орбіті. Що ж повіримо їм на слово. Проте, віднедавна, «красу» перемогла практичність – і тепер на станціях урину переробляють на питну воду. Золотого дощу більше не буде.

7. Плоскогубці

В листопаді 2007 року, астронавт Скот Паразинські випадково загубив комплект плоскогубців. Хто знайде – поверніть за винагороду.

8. Камера

Астронавт Суні Вільямс намагалась полагодити сонячну панель на станції в червні 2007-го, як раптом поламалась кнопка, що тримала камеру. Як це сталось – можете побачити тут.

  • Файно ґратулюю, Віталію. Стаття суперова! Додай, будь ласка, до своїх лінків Західноукраїнський колеоптерологічний портал http://coleo.blog.net.ua/. Це мій новий проект. Твій

  • Твій лінк я уже додав 🙂 . (обірвало на половині слова)

  • Андрію, додав! Прикольний в тебе новий проект! правду кажуть – скільки людей, стільки поглядів, інтересів і тд. хоча мене особисто жуки не сильно цікавлять (це певне через те, що нічого про них не знаю), але я впевнений, що це дуже потрібна штука, що ти робиш і радий, що існують такі ентузіасти. з такими темпами за декілька років матимемо добре розвинений україномовний сегмент Інтернету. де навіть про жуків можна буде почитати )))

  • Тільки не розумію, чому ти його зробив на платформі blog.net.ua. було б прикольніше мати портал на власному домені…

  • Дякую. Наразі на власному домені лише Натураліст, а це як проба. У нас, на Заході, є низка спеціалістів у цій галузі. Уже давно бродять думки, про створення Західноукраїнського ентомологічного товариства, а це своєрідний пілотний проект, який покаже чи взагалі таке об’єднання можливе.
    А.З.

  • Світлана

    Цікава стаття!
    У мого улюбленого Лема 🙂 на цю тему декілька смішних оповідань. Класне “Врятуйте космос”.
    А ще в якомусь було про теорію виникнення життя на Землі: буцімто колись у доісторичні часи над нашою планетою пролітали два астронавти-представники позаземного життя: Оспод и Погг. З похмілля вирішили прибратися у себе на кораблі і вилили у доісторичний земний океан скислий борщ з каструлі. Бактерії та мікроорганізми з того борщу, начебто, стали першою ланкою у ланцюгу еволюції. 🙂

  • Світлано, Ви вже не вперше згадуєте пана Лема. Можете порекомендувати, де можна знайти щось почитати з нього? Бо вже заінтригували мене ))

  • olga

    Ужас!Космонавти нам пісяли на голови,ми походимо із остатків скислого борщу.Як співає Бумбокс”Зупиніть на світлофорі планету-Я вийду.”

  • і Бумбокс теж про це співає? як не соромно цим нащадкам залишків кислого борщу повторювати в мільйонний раз одну й ту ж фразу

  • Світлана

    Віталію, пошукайте у вікіпедії “Звездные дневники Йона Тихого”, а також “Сепульки” – коротко и зрозуміло. 🙂
    Фани гумористичної фантастики навіть ображаються на Дугласа Адамса, називая його “Путівник по галактиці” плагіатом (ідея справді спільна, та в Адамса книжка вийшла в 70-х, а у Лема – в 50-х).
    Починати знайомитися з Лемом краще з цього оповідання: http://lib.guru.ua/LEM/lemit7.txt
    Воно легке для сприйняття. До того ж, шедевр гумористичної фантастики.
    Або закохаєтесь, або не зрозумієте ніколи. Перевірено на людях :-).

  • Світлана

    Доречі, в цьому оповіданні герой саме втрачає інструмент у космосі. Щоправда, інструмент не зникає у безмежжі універсуму, а стає супутником ракети :-), цитую, кожні одинадцять хвилин та чотири секунди створюючи короткочасні сонячні затемнення.

  • прочитав “Звездные дневники Ийона Тихого” – дуже сподобалось. дякую!

  • Pingback: Земля в ілюмінаторі | ДВОКРАПКА()