У новому дослідженні стверджується, що шимпанзе практикують обмін м’яса на секс. Дослідження, що тривало два роки, вказує на значне підвищення шансів самця отримати секс, поділившись із самкою м’ясом.
Але не називайте це проституцією. «Це не так, ніби «Ось тобі м’ясо, давай переспимо»», – каже Христина Ґомес, приматолог німецького Інституту Еволюційної Антропології Макса Планка.
Вона з колегою Христофом Боешем відкрили більш складний та довготривалий взаємозв’язок між таким обміном.
Це може пояснювати розмиті або негативні результати інших дослідників феномену «секс-за-м’ясо», вважає Ґомес. Попередні дослідження показали, що самці однаково діляться м’ясом як із сексуально активними самками з тічкою, так і без тічки. Також не спостерігалось збільшення кількості полювань чи випадків поділу м’ясом самцями в період, коли самки більш схильні завагітніти.
Ідея перевірити «довготривалу» гіпотезу феномену виникла в пані Ґомес під час спостереження за чуханням шимпанзе спини один одному.
Дай м’яса, ну дай м’яса, д-а-й м’-я-с-а…
Для цього її команда записувала поділ м’ясом протягом 22-х місяців, занотовуючи хто і з ким ділився. Після вдалого полювання, самки оточували самця і випрошували шматочки м’яса. В деяких випадках, самець відривав шматок і давав самці, але частіше просто дозволяв підійти до туші. Самець із здобиччю вирішує, хто отримує м’ясо, каже Ґомес.
Окрім цього, Ґомес особисто провела 3000 годин, переслідуючи окремих шимпанзе вдень та вночі, занотовуючи хто з ким спарювався. Проаналізувавши зібрані дані, вона та Боеш отримали чітке свідчення існування обміну «секс-за-м’ясо». В середньому, самці, які ділились м’ясом із конкретними самками мали вдвічі більше шансів спаритись із ними, в порівнянні з іншими, менш щедрими, самцями.
Дослідження не показало сильно вираженого взаємозв’язку між наявністю у самки тічки. «Це означає, що такий обмін не є короткотривалим», – каже вона.
Її команда не змогла визначити період протягом якого досягається завершення циклу обміну, тобто, за який період часу самець «отримує свої дивіденди».
Ґомес також не впевнена чи всі шимпанзе практикують «секс-за-м’ясо». В іншому географічному регіоні самці шимпанзе менш делікатні в питаннях сексу і просто силою примушують самок до нього. Через це їм немає сенсу чимось ділитись із ними. Існують також групи шимпанзе, в яких самки більш наполегливі в випрошуванні собі м’яса, ніж у групі, яку досліджувала Ґомес. Самки нахабно затуляють рота самцеві, заважаючи трапезі та крадучи шматки м’яса.
Як би там не було, дане дослідження оживило давню дискусію щодо існування обміну «секс-за-м’ясо».
Навіть якщо обмін «секс-за-м’ясо» не притаманний усім групам шимпанзе, феномен може допомогти зрозуміти чому в деяких людських культурах, найкращі мисливці мають найбільше дітей, вважає Ґомес.
Антропологи стверджують, що жінки надають перевагу чоловікам із вищим статусом і діти найкращих мисливців отримують найкращий догляд та мають більше шансів на виживання. Проте, припускає Ґомес, обмін «секс-за-м’ясо» може також мати значення.
«Нам треба заглибитись у людську історію та дослідити чи мав такий обмін місце серед наших предків», – каже Ґомес.